На братніх могилах не ставлять хрестів,
І вдови на них не ридають, -
Сюди хтось приносить букети прості,
І Вічний вогонь не стихає.

Раніш тут вставала земля сторчака,
А нині - гранітні тут плити.
Судьба персональна не йшла пішака -
І долі в єдину тут злиті.

У Вічнім вогні - бачиш спалений танк,
Російські палаючі хати,
Вогненний Смоленськ і вогненний рейхстаг,
Палаюче серце солдата.

Край братніх могил не зустрінеш ти вдів -
Ідуть сюди люди міцніші,
На братніх могилах не ставлять хрестів...
То чом же стаємо сивіші?!