Нам мигтіли зірки з порожнечі, й ми за Вегою йшли крізь льоди... Так чому тільки ніччю вчиняємо втечі, так чому нас вистежують скрізь і завжди? Це тому, що везли нас в телячих вагонах, це тому, що спеклися вуста від проклять, це тому, що в бараках жили безвіконних, і уже наші очі від світла болять.
© Олена Побийголод. Переклад, 2018