Я страшно нудьгую, знеможена скрізь,
позбутись бентежної мрії несила:
щоб хтось запросив мене звідси кудись -
і там я таке, ну, таке щоб уздріла!

А що саме - я поки не знаю...
Чула ради усі, «від» і «до»:
«почитай» - я саджуся й читаю,
чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -
все одно я жахливо скучаю...
Чи не візьмеш з собою, Додо?

Ах, як мені хочеться - в літо якесь
на мить вийти з дому, й чіпець не надягши, -
і враз, стрімголов, опинитися десь
у місці, де все - абсолютно інакше!

Та як саме - я поки не знаю...        
Чула ради усі, «від» і «до»:          
«почитай» - ну, я книжку читаю,       
чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -  
все одно я жахливо скучаю...          
Так візьми ж із собою, Додо!          

Хай вдома учиниться переполох,
і хай покарання чекає - я згодна, -
заплющую очі, рахую до трьох...
Що буде, що буде! Чудне, надприродне!

Та що саме - я зовсім не знаю.        
Переплуталось все «від» і «до»:       
«почитай» - ну, я кішку читаю,        
чи «пограй» - ну, я з книжкою граю, - 
все одно я скучливо жахаю...          
Хоч узяв би з собою Додо!