Веселих люблять менше, але швидше,
Красивих люблять більше і частіш, -
І мовчазних теж люблять, тільки рідше,
Зате якщо вже люблять, то сильніш.

Не кричи ніжних слів, не кричи,
До пори їх потримай в неволі, -
Хай кричать пароплави в ночі,
Ну а ти промовчи, промовчи, -
Поспішиш - і шукай вітру в полі.

Вона читає лиш сумні романи, -
Хай порівняє, сумніви облиш, -
Адже з’явились чорні вже тюльпани -
Щоб білі ще здавалися біліш.

Не кричи ніжних слів, не кричи,
До пори потримай їх в неволі, -
Хай поети кричать, граки чи,
Ну а ти промовчи, промовчи, -
Поспішиш - і шукай вітру в полі.

Слова біжать, їм тісно - ну і що ж, а? -
Спізнитися не бійся слово взять.
Багато слів, але все ж якщо можеш -
Скажи, коли не можеш не сказать.

Та цих слів не кричи, не кричи,
До пори потримай їх в неволі, -
Хай кричать пароплави в ночі...
Змовкни і промовчи, промовчи, -
Поспішиш - і шукай вітру в полі.