Хто життя скінчив трагічно - той істинний поет,
А якщо у свій строк - мов точно в двері.
І в 26 один із них пішов під пістолет,
А другиґй - в петлю вліз у «Англетері».

А в 33 Христу...(Він був поет, бо говорив:
«Ти не убий! Уб’єш - знайду повсюди».
Та - цвяхи йому в руки, щоб чого не натворив,
Чогось не написав і щоб поменше думав.

При цифрі 37 зліта одразу з мене хмель.
І вітром льодяним тепер подуло:
Під цифру цюю Пушкін підгадав собі дуель
І Маяковський головою ліг на дуло.

Затримаємося і ми на ній. Підступний Бог
Ребром поставив долю: або - або.
На цьому рубежі зійшли і Байрон, і Рембо,
А нинішнім - це здається їм слабо.

Дуель не відбулася, може перенесена,
А в тридцять три розп’яли, та не сильно.
А в тридцять сім - не кров, одна лиш сивина
Скроні зачепила, допокй - помірно.

Слабо стрілятись? У п’ятки заховалася душа?
Спокійно, психопати, а також причинні!
Поети ходять п’ятками по лезу ножа
І ріжуть свої душі до крові - невинні.

У слові «довгошиєє» в кінці стоять два «є». -
Поета вкороти! - підлоти чути гул.
І - ніж у нього, щасливий він за це,
За те, що комусь небезпечним був.

Жалію вас, прибічники фатальних дат і цифр!
Бідкуєте, немов наложниці в гаремі:
Життя строк збільшився, й, можливо, і кінці
Поетів відтягнулись недаремно!