Протопи мені баньку по-білому -
Щоб до білого світу я звик.
Угорю я, й мені, угорілому
Пар гарячий розв’яже язик.

Протопи мені баньку, хазяєчко,
Розкалю я себе, розпалю,
На приполоці, скраєчку,
Свої сумніви я вибавлю.

Розімлію я до неподобства,
Ківш холодної - я забудусь.
І наколку з часів культу особи
Побачиш ти зліва на грудях.

Протопи мені баньку по-білому -
Я від білого світу відвик.
Угорю я, й мені, угорілому,
Пар гарячий розв’яже язик.

Скільки віри та лісу повалено,
Скільки звідано горя та трас,
І на лівій груді - профіль Сталіна,
А на правій - Маринки анфас.

Ех! За віру мою беззавітну
Спочивав я не раз у раю!
Обміняв на життя безпросвітне
Несусвітну глупоту свою.

Протопи мені баньку по-білому -
Я від білого світу відвик.
Угорю я, й мені, угорілому,
Пар гарячий розв’яже язик.

Я згадав, колись досхід сонця
Я брату шепнув: «Підсоби!»
І мене двоє злих охоронців
Повезли із Сибіру в Сибір.

Ну, а потім, в кар’єрі та полі,
Наковтавшись і сліз, і сирця,
Біля серця ми профіль кололи,
Щоб відчув він, як рвуться серця.

Не топи мені баньку по-білому -
Я від білого світу відвик.
Угорю я, й мені, угорілому
Пар гарячий розв’яже язик.

Ох! Дрижаки стару пісню заводять,
Пар думки ті вже вигнав з ума,
Із туману минулого з холодом
Я пірнаю в гарячий туман.

Знов застукала думка під тім’ячком,
Врятуватись не кожен зумів,
І шмагаю березовим віничком
Я по пам’яті старих часів.

Протопи мені баньку по-білому -
Щоб до білого світу я звик.
Угорю я, й мені, угорілому
Пар гарячий розв’яже язик.