Вадиму Туманову
Була втеча - ривок -
Дурна, ризикова.
Вартового в висок
І - вперед головою.

Й заскакали ті двоє,
Подих зник на бігу,
На очах у конвою
І по пояс в снігу.

Заведений порядок там зразковий,
Й завила «Дружба» - зветься так пила,
І огорнули прапором парчевим
З проснулих вишок три ствола.

Всі крижнем лежали,
В сніг ховали носи,
Над нами гарчали -
Скажені два пси.

Дев’ять грамів гарячих,
Як вам тісно в стволах!
Ми на мушках корячились,
Нібито на колах.

Нам би добігти до берега цілі,
Та зверху - з вишок - нам усе лихо.
У бійців сіпались ми на прицілі.
Просто смішно - та нам не до сміху.

Як би знав - не з мертвим,
З ким на втечу махнув,
З ким бажав померти,
І втекти ризикнув...

Я спитав: «Звати як?
За статтею якою?»
Полонив переляк
І мене, і другого.

Та пізно, вже викреслили його кулі,
Нас навколо гілками стьобало.
Біг я й думав, щоб мене минули
І навіть не помітив зопалу.

Я йому, диваку -
Чого ж ти відстав?
Ну, а він на боку,
Мозок свій розкидав.

Не спасла тілогрійка,
Все сухе на мені.
Добре б’є трьохлінійка,
Прямо як на війні.

Як за грудки, брався я за каміння,
Близько собаки - зарився в сніги.
Пси довели своє собаче вміння,
І розбрелися, злизавши мозги.

Підіймаюся я,
З мене матом жене.
Бачу - ті кумов’я
Вже чекають мене.

«Дав дуба, тварина,
Нема вигоди з нього!»
За спійманого - полтина,
А за мерця - нічого.

Всі ми пройшли як спомини свободи:
Один - на вахту, струшуючи сніг,
Пішов на зону - за нагородою
Я теж - за строком новим - за той біг.

Я спочатку грубив,
А потім перестав
Цілий взвод мене бив -
Двічі відпочивав.

Що у світі другому -
Тут з дрюччям, там з кнутом.
Вріжуть там - я на цьому,
Вріжуть тут - я на тому.

 
 
 
 

Я зміг гординю під спіднє сховати,
Бачив, як лижуть зади гордії.
Пішов лизати рани в лизолятор -
Не зализав, і ось рубці одні.

Краще б нам - вздовж ріки,
Краще б - той не ослаб,
Щоб стрільцям - не з руки,
А собакам - не з лап.

Ось і казці кінець,
Звір тікав на ловця.
Зніс, як зрізав ловець
Втікачу півлиця.

Все у трубах і перекриті крани
Ночами лише виють та скавчать,
Та треба сипати ще сіль на рани,
Щоб краще пам’ятали - хай болять.