Нам не забути той бій нізащо, -
Смерть нас приймала в штики.
А з небосхилу яскравим дощем
Спадали зірки.

Перша упала, і я загадав -
Вийти живим із бою!
Так необачно тоді пов’язав
Долю з зорьою.

- Нам висота заважає оця!
Не жалкуйте патронів! -
Он покотилася друга зоря
Вам на погони.

Мені повезло, - надумався я, -
Може, усе минеться...
З неба зірвалась шалена зоря
Прямо у серце.

Зірок на небі, мов риби в ставках,
Стане на всіх з лихвою.
Якби не на смерть - я б став
Також героєм.

Сину б віддав оту зіроньку я, -
Просто на пам’ять...
В небі висить, пропадає зоря -
Нікуди падать.