Від кордону ми Землю крутили назад -
Прикро, а так було - відступали.
Та зворотно її закрутив наш комбат,
Відштовхнувшись уже від Уралу.

Наказ ми одержали: в бій, наступать,
Вертати міста, хати й заводи,
Пам’ятаєм, як Сонце котилось назад
І ледь-ледь не сховалось на Сході.

Землю ногами не міряєм ми,
Її обертаєм - так треба,
Ми штовхаєм її чобітьми -
Все від себе! Від себе!

Від східного вітру пригнулись стіжки,
І сховалась овеча отара.
Земну вісь дружно зрушили ми в ті роки,
Помінявши напрям удару.

Не бійтесь, що Сонце змінило свій Захід.
Судний день - просто казка для старших.
Повертали цю Землю вже не від страху
Наші роти ударні на марші.

Ми повзем, бугорки обіймаєм,
Триматись за них - наша потреба,
Коліньми нашу Землю штовхаєм
Все від себе! Від себе!

Сумніватись не може той особвідділ,
Бо здаватись в полон ми не звикли.
Є користь особлива від мертвих тіл:
Нас живих - захищають загиблі.

Цей гарячий свинець не зробив поворот,
Знай поцілить - в упор або з тилу!
Хтось попереду знов завалився на дот -
І миттєво земля вся застигла.

Свої кроки позаду лишаю
Нема часу - боліти серцем!
Земну кулю ліктями штовхаю -
Все на себе! На себе!

Хтось піднявся у зріст, схилився в поклоні, -
Куля вибила з списків у роті.
Та на Захід, вперед, ідуть батальйони,
Аби Сонце зійшло десь на Сході.

Животом по болоту нас доля веде,
Та не чуєм гидкий оцей запах.
Нині Сонце по небу нормально іде,
Все тому, що йдемо ми на Захід!

Руки, ноги на місці? І браво!
На весіллі радіти не гребуй.
Тягнем Землю зубами за трави -
Все на себе! На себе!