Сьогодні не чутно ударів сердець -
Вони - що хронометр - коханню.
Я падаю, серцем хапаю свинець,
І з ним свою думку останню:

«Мені уже не повернутись,
Я піду - прийде другий!»
Не встигли ми і озирнутись, -
Сини уже ідуть у бій.

Хтось може скаже: «Після нас - хоч потоп»,
Як в прірву зробить крок з окопу.
Але я тому залишив свій окоп,
Щоб зовсім не було потопу.

Хай мої очі враз зімкнуться,
Впаду в обійми я землі.
Не встигли ми і озирнутись, -
Сини уже ідуть у бій.

Хто мене змінить і піде в атаку,
Чия мета - далекий вирій?
І хочу я: хай буде це не всякий,
А той, що з форми ще не виріс.

І я встигаю посміхнутись
Тому, хто йде услід мені.
Не встигли ми і озирнутись, -
Сини уже ідуть у бій.

Глушили вибухи нам голос серця,
Моє ж у мені - калатало.
Одначе мій кінець - ще не кінець.
Кінець мій - це чийся початок.

Хай мої очі враз зімкнуться,
Піду я - так прийде другий.
Не встигли ми і озирнутись,
Сини уже ідуть у бій.