По стінах ресторану вйсять тут і там
Три ведмеді, заколотий витязь, -
Сидить за столом, сам-один, капітан.
Запитав я: - Дозвольте? - Зроби милість!

- Закури! - Пробач, я «Казбек» не курю.
- Добре, випий! Подайте посуду...
Доки принесуть, пий, кому я кажу!
Будь здоровий! - І хочу, і буду.

- Ну, так що? - захмелілий спитав капітан,
- П’єш горілку ти смачно, одначе,
Чи ти бачив колись кулемет або танк?
Чи ходив ти, наприклад, в атаку?

В Курській битві я був старшиною,
За моєю спиною - творилось таке!..
Так багато всього за моєю спиною,
Щоб життя твоє, хлопець, було тривке.

Він сварився і пив, і про батька спитав:
- Він загинув уже під Берліном, ти чуєш?
- Півжиття я, хлопчина, за тебе віддав,
Ти ж життя це, паскудо, марнуєш.

А гвинтівку тобі, щоб понюхав ти бою?!
Ти ж горілку тут п’єш ізі мною! -
Ніби я у окопі під Курською під дугою,
Коли цей капітан іще був старшиною.

Він все більше п’янів. І я теж - по п’ятах.
Та розмова закінчилась скоро -
Я образив його, бо сказав: - Капітан!
Ти ніколи не будеш майором.