Я сам з Ростова, а взагалі - підкидьок,
Я міг би бути із всіляких місць,
І якщо ти, бігме, мене не видані,
Тоді свиня уже мене не з’їсть.

Живу я всюди, наприклад, зараз в Тулі.
Живу і не рахую втрат чи баришів.
Дитячий пам’ятаю дім в аулі
В республіці чечено-інгушів.

Там душ дитячих нам не загубили,
Ділили з нами долю і ганьбу.
Життя летіло, як в автомобілі,
І вилітало з вихлопом в трубу.

Я сам не знав, у кого виростаю,
Мав друзів, любив гостей і анашу,
Тепер, як що - за ніж хапаюсь,
Але його, на щастя, не ношу.

Як та травинка я до всього звикся,
Харчі з руки - суцільне зло, а не добро.
Засвоїв добре відчуття я ліктя,
Яким мене стусали під ребро.

Бував я там, куди всі не хотіли -
Всі ті, з ким навпіл різали злобу.
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Загартували люті нас морози,
Нема відмови всім ні в чому там.
Тому чеченці, що жили у Грознім,
Намилились з Кавказу в Казахстан.

А там - Сибір, лафа для голярів,
Народів збір й нестрижених бичів,
Там місце є для зеків та жидів
Та ледве уцілілих басмачів.

В Анадирі ми золота намили,
Нам дякували ломом по горбу,
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Ми пили все, і навіть політуру,
І лак, і клей, а щоб не забуритись,
Ми спиртом обхитрили кулю-дуру -
Чому б розумних нам не обманути?!

П’ю горілку під горіхи для потіхи,
А коньяк під плов з узбеками - їх пилав.
А в Норильську, у гарячому цеху
Ми пробували ще стальний розплав.

Дірки у яснах ми золотом забили,
Зостаріюсь - дістану, - грошей нашкребу.
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Які пісні співали ми в аулі,
Як бігали по скелях голяком!
Доки мене з етапу не вернули,
Вважався я чечено-інгушем.

Одним дісталась рана ножова,
Другим - щось інше, третім - третя треть.
Сибір! Сибір - держава бичова,
Де місце є де жити і померти.

Я кучерявий був, але усіх забрили,
Став мудрагель - вітряк в зобу.
Життя летіло, як в автомобілі
І вилітало з вихлопом в трубу.

Ці спогади лише стривожу я, -
Завжди одне: «Рятуйте! Караул!»
Ось б’ють чеченців німці із Поволжя,
А місце битви - місто Барнаул.

Коли ж дійшло до самосуду,
Я встав за горців, не за щебінь.
Одні і другі були із усюдин,
Та воювали нібито за себе.

А ті, хто нас на подвиги підбили,
Давно лежать тихесенько в гробу, -
Їх відвезли туди в автомобілі,
А їх верховний - вилетів в трубу.