- Ой, Вань! Дивися на цих клоунів!
- До рота - ниточки приший...
Ой! До чого ж розмальовані,
А голос, як у алкашів.

Отой-он схожий - правда, Вань,
На шуряка - така вже п’янь.
Та, ні, - поглянь, ні-ні, - поглянь,
А правда, Вань.

- Послухай, Зін, не згадуй шурина,
- Який ні є, а все ж - рідня.
Сама намазана, прокурена,
Дивись, не витримаю я!

Чого базікать, взяла б Зін,
В антракт зганяла в магазин.
Що? Не підеш? Ну - я один.
Посунься, Зін.

- Ой! Вань! Дивися, які карлики!
Одягнені в джерсі, не в шевіот...
На нашій п’ятій швейній фабриці
Такого не знайдеш шиття!

А в тебе, бога ради, Вань,
Ну друзі всі - одна лиш рвань,
І п’ють завжди у саму рань
Таку погань.

- Друзі мої хоч не в болонії,
Однак не тягнуть із сім’ї,
І п’ють гидоту з економії,
Хоч і зрання, так на свої.

А в тебе у самої, Зін,
Був приятель з заводу шин,
Той взагалі хлебтав бензин,
Згадай-но, Зін!

- Ой, Вань, поглянь на попугайчиків!
Ні! Ні! їй богу, заволаю.
А хто отой - в короткій маєчці?
Я, Вань, таку саму бажаю.

В кінці кварталу, правда, Вань,
Саме таку мені дістань.
Ну, що «відстань», завжди «відстань»?
Аж прикро, Вань.

- Помовч! Якби ми знали!
- Накрилась премія в квартал.
Хто на роботу писав скарги?
Не ти? Я сам же їх читав.

До того ж оцю майку, Зін,
Тобі надіти - сміх один.
На твій наряд піде аршин,
- Де гроші, Зін?

- Ой! Вань! Помру від акробатиків!
Дивись, як крутиться, нахаба!
Начцеха наш, товариш Сатіков
У клубі вчора так літав.

А ти з роботи прибіжиш, Іван,
Поїв - одразу на диван,
Або кричиш, якщо не п’яний.
Ти що, Іван?

- Ти, Зін, на грубість нариваєшся!
Лише образити спішиш!
Так за день наперекидаєшся,
Прийдеш додому - ти сидиш!

Ну, і мене, звичайно, Зін,
Одразу тягне в магазин,
Там друзі, ти ж знаєш, Зін,
Що я не п’ю один.