У сусіда - бенкет відмінний
І гості, як один, - солідні.
Трубою хвіст у господині -
Йде до підвалів.
В замок вставляються ключі,
І забираються харчі,
Співає тяга у печі
із піддувалом.

Одні халепи в мене й колотнечі -
Постійно доля підступи готує:
То в полі недорід, то мор овечий,
Чи раптом флюс щоку роздує!

У сусіда м’ясо у борщах,
Аж хряскіт чути на зубах,
І наречена - у прищах -
Дозріла, видно.
Отже, оглядини у них, -
На сто рублів гостей одних,
І навіть миршавий жених
Співає сиднем.

А в мене всі дворові пси сказились, -
Раніш брехали - почали гарчати.
І на ногах мозолі з’явились
Від біганини по порожній хаті.

Ох! У сусіда швидко п’ють.
Чого ж не пити, як дають?
І не співати всім отут,
Де нам не втратно?
А тут он - баба, кругла вся,
Гусей крикливих ще косяк,
Звичайно, справа не в гусях,
А все неладно.

Тут у мене міражі з’явились,
Я їх жену і так, і сяк - як знати.
Й чиряк в такому місці виліз,
Пора орати - не сісти, ані встати.

Малого мій сусід прислав -
Щоб я у гості завітав.
Та я, як йдеться, відповів,
А він - спочатку.
Півлітра, певно, випив
І, зрозуміло, подобрішав.
І я пішов - поїв, попив, -
Легше не стало.

І посеред цього розгулу
Я щось шепнув на вухо жениху.
Й того неначе вітром здуло,
А наречена плаче наверху.

Сусід кричить, що він - народ,
Якому основним законом є,
Мовляв, не їсть хто, той не п’є, -
І пив, зненацька.
Одразу всі знялися з місць...
Та тут малий поправку вніс:
«Хто не працює - той не їсть, -
Наплутав, батьку!»

В руках тримав засалену троячку,
Щоб гнати хміль із голови своєї,
Обнявши, як завжди, стару трирядку, -
Мене і запросили через неї.

Сусід півлітру другу з’їв -
І осовів та опсовів
Щоб я співав - він захотів,
Дарма ж не пригощали?
Мене схопили за боки
Два здоров’яги-парубки:
«Співай, паскудо, допоки
Не доконали!»

Гульба дійшла, здається, вже до краю,
П’є наречена брагу стаканом,
І я співав про ясну діву-кралю,
Коли служив на пошті ямщиком.

Потому в них була уха,
Свинячі з салом потроха,
Піймали врешті жениха
І довго били.
Набридли танці всі тобі,
Побилися не по злобі,
І все порядне у собі
Донищили.

А я стогнав болотним бугаєм,
Набичився, узявся у боки,
І думав я: похмілля з ким почнеться
Із тих, які обсіли з трьох боків.

На ранок спокій завітав,
Язик м’якуша відшукав
І перепій знов пригадав,
їжу навалом.
Й не матюкаються в серцях,
Собачка ластиться в сінцях,
І піч - з розводами в кахлях
Із піддувалом.

А у мене і в ясну погоду
Тоскно на душі, яка горить.
Я з колодязя - п’ю воду,
Гармонь латаю, жінка бубонить.