Зариті в нашу пам’ять на віки
Події, дати - так давно ведеться.
Та пам’ять, мов загублені роки,
А спробуй заглянути - залюбки
Обличчя - й те нечітко відіб’ється.

Де брехня чи істина - залежить,
Коли суду ухвала вийде.
Із минулим знайтесь обережно, -
І кухля з глини не розбийте.

 
 
 
 

Одні, байдужі, на ньому лежать,
А другі - усе позабували,
Треті не бажають його знати -
Лежить минуле, наче старий скарб,
Якого ще не розкопали.

Потік часу усі загубить дати,
Міста - зруйнує і злама - мости.
В історії так просто заблукати
І назад дороги не знайти.

 
 
 
 

Враз не звинувачуй - потягни!
Є у людей на все свої причини.
Хотіли б не сховать - забуть вони:
Та у історії лежать в тіні
Колись забуті, заржавілі міни.

У минулому із мін - копатись
Краще сліпо не берись, тому,
Що на міннім полі помилятись...
Ще не таланило комусь.

 
 
 
 

Лише штовхни - і вже стрілки підуть,
Та людські нерви досі не з канату,
І вибух буде і скінчиться трут...
Якщо завчасно люди не знайдуть,
До вибуху - не виймуть детонатор!

Спить Земля засіяна квітками,
І зарились мовчки міни в ній.
Їх мінери заберуть руками
І підірвуть далі від людей.