Наші завади добі до снаги,
А острахи наші - причинні.
Бо додають нам собаки туги -
Ці безпритульні псини.

Кажеш, мара! - та судити зажди, -
Ми в маячні часом блудливі.
Якщо на ланцюзі той пес завжди -
Більше усім він нешкідливий.

Правда, з глузду не з’їхали нині -
Це вже не мара нас лякає:
Якщо добрий нашийник на псині -
Безпеку той пес відчуває.

Їдеш господарем десь по землі -
Наприклад, у Великі Луки, -
А під колеса летять кобелі,
І часом трапляються суки.

Їх на дорозі розтерши у слиз,
Що намалюєш оку тоді?
Ви заохочуєте сюрреалізм,
Любий мені товариш водій!

 
 
 
 

Пса без намордника лиш роздрочи, -
Щелепою буде він ляскати! -
Грішити покинь і вдень, і вночі
У приступах водобоязні.

Не напасуться тоненьких свічок
За упокій співають дяки...
Знай, що намордник - вартий свічок,
Бо він - рятівник собаки!

Ми та собаки - одна всім ціна!
Всім спокій нам сниться щомиті,
Як безпритульна собака одна,
Ми вільно блукаєм по світу.

І круговид надто вузький у вас,
Якщо вже давно цирк не вабить, -
Кружляють собачки під шумний вальс -
Очі скоро сльоза заладить.

Або ідуть і несуть переляк,
Та верші зубасті роззявлять, -
Ніби у них навіть більше подяк,
Ніж у добрих їхніх хазяїв.

У двір не загониш вільних собак -
Їм відпочити, виспатись вільно, -
Соромна їм і сімейна ганьба -
Ті довгі собачі весілля.

Або - на виставках різних манер
До того ж - хапають медалі, -
Нехай не за працю, за екстер’єр,
Та всіх відзначають, щоб знали!

А господарі їх - добре живуть,
Не знаючи цінність получки, -
Чув я, що гроші хороші гребуть,
Мені вибачайте, - за злучку.

Отже, до чого оце я веду, -
Нащо нам така нетерплячка?
Може порадою я відведу
Тих, кого зваблюють драчки?

Он, затаїлися з давніх часів,
У підворотнях зарослих:
Собі на радість гавкають пси -
Яких не приручено й досі.

Із безпритульністю треба кінчати,
З тими, які не приручені.
Собаколовам - хвала! Качати!..
Скоро станемо всі научені!..

Дітися де безпритульному псу?
Вже місця немає собакам?..
Тому, що зводим будівлю оцю
З таким неймовірним розмахом.