Наша люба передаче!
У суботу, не без плачу,
Вся Канатчикова дача
В ленкімнаті зібралась.
Щоб помитися не марно,
І вколотися задарма:
Божевільна ця лікарня
Біля телика зійшлась.

Заламавши білі руки,
Говорив той баламут,
Що пасує вся наука
Із-за таємниць Бермуд.

Мозок весь розбив на грядки,
І всі звивини знайшов.
А канатчикова влада
Другий нам дає укол.

О, поважний наш редактор,
Може, краще про реактор?
Чи про місячний наш трактор?..
Так не можна! Хоч здурій!
То тарілками лякають,
Чому, підлі, все літають, -
То дарма людей патрають
Філіппінські лікарі.

Руку тут собі набили -
Що за витвір, що за крам!
Ми на них собаку з’їли,
Як не бреше кухар нам.

А медикаментів купу
В унітаз, хто не козак.
Це життя! А тут - Бермуди.
На тобі! Не можна так!

Не зробили ми скандалу -
Нам вождя не вистачало.
Справжніх буйних завжди мало -
Тому мало вожаків.
Та на підступи і бредні
Сіті є у нас та бредень,
Не порушать нам обідню
Підступи злих ворогів!

Шпигуни ці їх без честі
Мутять воду у затоці.
Все оце задумав Черчілль
В вісімнадцятому році!

Ми про вибухи, пожежі
Зразу цілу ноту ТАРС,
Та агенти їх ведмежі
Запідозрили і нас.

Тих, хто був занадто жвавий,
Тих до ліжок прив’язали.
Параноїки кричали
Відьмаком на шабаші:
«Розв’яжіть! Не треба лекцій,
Іновірці, бузувірці!
Нам безмуторно на серці
Та бермудно на душі».

Сорок душ щозміни плачуть,
Розігрілися докрасна, -
Як для них багато значать
Ті трикутнії діла!

Майже з розуму звихнулись,
І розумні серед них,
Головлікар, пан Моргуліс,
Телик їм заборонив.

Он, в вікні, спостерігає,
Штепсель за спину ховає,
І команду посилає:
- Фельдшер, вирви проводи.
Нам залишилось - вколотись
І сховатись у колодязь,
Згинути на дні колодця,
Як в Бермудах - назавжди.

Ну, а завтра прийдуть діти,
Запитають нас зрання:
- Як лікують Айболіти,
Кандидати в лікаря?

Ми розповімо про хворих
І про те, як їх цілили:
«Дивовижне - завжди поруч»,
Та його заборонили.

Он дантист-надомник Рудік.
Завжди слухає він «Грюндіг», -
Він його ночами крутить,
«Голоси» нам душі мутять.
 
 
 
 

Схвилював нас надзвичайно, -
Новиною нас дістав,
Ніби наш великий лайнер
У трикутнику - пропав.

Невідомо - стався вибух,
Весь розпався на шматки.
Тільки чокнутих, лиш двох,
Врятували рибаки.

Тих, хто вижив в катаклізмі,
Полонених песимізму:
Їх учора всіх у призмі
Нам в лікарню привезли.
І один із них, механік,
Розповів, потай від няньок,
Що Бермуд - багатогранник -
Це відкритий пуп Землі.

- Що ж було? Як врятувався? -
Кожен ліз та приставав,
Та механік лише трясся
І «чинарики» стріляв.

Він то плакав, то сміявся,
То лякався, мов їжак.
Він над нами насміхався.
Божевільний - все отак!

Тут піднявся алкоголік,
Матірщинник та крамольник:
- Треба випити трикутник!
Нам на трьох - буде якраз!
Розійшовся - так і сипле:
- Нам раз плюнуть його випить! -
Хай він і паралепіпед
Або коло - в самий раз!

Страшно б’ють по наших вухах
«Голоси» за тищі миль.
Слід «Америку» - глушити,
Задавити «Ізраїль»!

Отака їх завжди сутність:
Підривають та чадять -
Нагодують нас бермуттю
Про непізнаний квадрат.

Лектори із передачі!
Ті, хто так або інакше
Теревенять про невдачі -
Народ «зроблять» залюбки, -
Заберіть нас, приречених!
Той трикутник вас, учених,
Перетворить в божевільних,
Ну, а нас - так навпаки.

Ця ідея - гідна сказу -
Послухайте стихаря,
Викликайте нас одразу
Через головлікаря.

Із повагою. День. Штемпель.
З нетерпінням зачекаємо! А то -
Якщо ви не відгукнетесь -
Ми звернемось в «Спортлото».