Сурмлять рога: «Хуткіш! Хуткіш!»
І метушиться свита.
Душа у ловчих, як раніш,
Із жил волових звита.

Ну, і потіха у людців -
Двох вбити білих лебедів!
І стріли в ціль помчали,
Їм повезло одразу!
Стрільцям наразі лебеді
У небі показались.

Вона жила під сонцем, там,
Зірки рахуй - без звіту,
Куди під силу лебедям
Високого політу.

Злети і два крила розкинь
У цю прозору любу синь!
В потоках вдвох парити:
Він - справа, вона - зліва.
Туди - можна долетіти
Лиш ангелам і співу.

Разом із нею він летить -
Щаслива мить єдина,
А то була яскрава мить -
Їх пісня лебедина.

І ангелам подібно білим,
Вони спустились до Землі -
Сховатися у хащах!
А там вже злодії чатують -
Мисливці там слідкують,
Щоб вкоротити щастя.

І впали лебеді оба -
Кінчається життєвість:
Політ скінчився і мольба -
О, зупинись, миттєвість!

Живим є вічний цей мотив -
Останній лебединий спів -
Щасливців одночасся.
Вони упали вниз разом,
Зоставшись в небі сьомому,
На тому, що зоветься щастям!