Ігорю Кохановському
Мій друг поїхав в Магадан
Скидайте шляпи, скидайте шляпи!
Поїхав сам, поїхав сам,
Не по етапу, не по етапу.

Не то, щоб другу не везло,
Або комусь іще назло,
Не для чуток, мовляв, дивак,
А звісно, просто так.

Можливо хтось промимрить: - Бр-р!..
Туди? Нехай це нам не сниться!
Бо ж там суцільні табори,
В яких - убивці, в яких убивці!

Він відповість: - Щоб знали ви,
Їх там не більше, ніж в Москві, -
Потім збере свій чемодан -
І в Магадан.

Йому б життя я не віддав, -
Вночі я б втік із електрички, -
Та я не їду в Магадан,
Закрив лапки і кинув звички.

Співатиме гітари дзвін
Про те, що бачитиме він,
Чого в житті не надибав, -
Про Магадан.

Мій друг поїхав сам собою, -
Всім задоволений він хлопець.
Його не битиме конвой,
Він - доброволець, він - доброволець.

А мій уділ від Бога даний...
Можливо, теж на Магадан
Поїхати нам заодно
І залягти на дно?