Скільки чудес за туманами криється.
Ні підійти, ні побачить, ні взяти.
Двічі старались, та Бог любить трійцю,
То ж доведеться нам підіграти.

Вивчи все намертво, не забувай
І бурмочи заклинання:
«Не загуби віру в тумані,
Та радше себе не втрачай!»

Було в історії - біди обсіли нас,
Добре - когось він ховав у лісу.
Зараз твою не цінуємо відданість,
Годі тайгу зачинять на засув.

Вивчи все намертво, не забувай
І бурмочи заклинання:
«Не загуби віру в тумані,
Та радше себе не втрачай!»

Таїною покрито, мовчанням сколото, -
Заворожила природа-шаман.
Золото чорне, білеє золото
Їх береже сивий сторож - туман.

Вивчи все намертво, не забувай
І бурмочи заклинання:
«Не загуби віру в тумані,
Та радше себе не втрачай!»

Невже ж тепер сила людини мала?
Перед туманом - ти не главковерх?
Однак від тепла, від людського тепла
Навіть туман підійметься уверх.

Вивчи все намертво, не забувай
І бурмочи заклинання:
«Не загуби віру в тумані,
Та радше себе не втрачай!»