Спасибі вам, мої кореспонденти,
Кому я відповісти ще не зміг, -
Робітники, селяни та студенти, -
Які мені писали, - дай вам Біг!

Дай Бог вам два життя,
І друга не одного,
І світлого буття,
І доброго усього.

Знайдеш стрічки магнітофонні стерті,
Де голос розбираєш по складах.
Хай дасть вам Бог, мої кореспонденти,
Удачі всім та сили у руках.

Ось пишуть: голос твій бува всілякий -
То хриплий, то з надривом, то глухий.
Звертаються жильці старих бараків:
«Володю! Не співай «За упокій!»

Та що поробиш, мій голос не дзвінкий -
Такий у інших, співаю - з хрипом я.
Усі магнітні, неякісні стрічки
Мені зашкодять ще більше, ніж брехня.

Питають: - У полоні не бував ти? -
Не бував, не воював уміло!
Спасибі вам, мої кореспонденти,
Що ви мене невірно зрозуміли.

Дай Бог вам два життя,
І друга не одного,
І світлого буття,
І доброго усього.

О, мої друзі, - хоча не бойові, -
Від верстата, моря, і ще інші,
Спасибі вам іще за випадково злі
Й часом незрілі ваші вірші.

Ось я читаю: «Вийшов ти із моди.
Згинь, сатана, пропади, хриплий біс!
Безглуздо як, що довго так народи
Іще тебе запрошують «на біс!»

Ще лист один: «Ви вмерли від горілки!»
То правда - вмер, але затим воскрес.
- А за концерт як платять вам і скільки? -
- Трояк за пісню. - То ви ж просто, Крез!

Листи найблагороднішого штибу -
Ідіть, мовляв, на Темзу або Ніл -
Спасибі, добрі люди вам, спасибі,
Часу що не жаліли та чорнил.

Дай Бог вам два життя,
І друга не одного,
І світлого буття,
І доброго усього.

Я вже бував на каламутній Темзі,
Собакою на Сені не лежав.
Я не грублю, відповідаю тим же.
Листи такі свідомо не читав.

Ці ваші похвали та компліменти -
Як той аванс - не відфутболю я.
Від тих порад, мої кореспонденти,
Пряміший шлях, чистіша колія.

Солдати, моряки, інтелігенти -
Пробачте, що не кожному - одвіт.
Я вам пишу, мої кореспонденти,
Пісні ночами, майже 10 літ.