Уже годин, хвилин, секунд - нулі.
Єдині серце й час - нарешті.
Шанують свято на усій Землі -
День життя як «День без смерті».

Вхід до раю забили в поспіхах,
Ворота пекла на засуві.
Усе узгоджено десь у верхах,
Підтверджено законом всує.

Та постанова - на манер:
При родах ніхто хай не помре,
Чи від хвороб у власній постілі,
І навіть довголітній, сухий тип
Затримає передсмертний хрип
Останнього не витримає прострілу.

Якщо в різню піде на брата брат -
Тримать ножі завжди тупими!
А якщо бій - без жодних втрат,
Розстріл - лише холостими.

І навіть з іменем святим Його
Свинцю не дарувать поклони, -
Не бути смерті навіть одного
В ім’я життя мільйонів.

Конкретно, просто, ділово:
Заради навіть біса самого,
Ніхто не скористається кинджалом,
Не ляже у фамільний грот,
Понурий, не зійде на ешафот
За торжество добра та ідеалів.

І запалає вогнищ сто -
Не спалити - гріти спини,
Буде багато катастроф,
Та жертви - ні єдиної.

І відійшовши від стола,
Ненажерство стримати трудно!
Від пострілів із-за кутка
Ми будем падати облудно.

На цілий день відступить морок,
І випадковості також відмінять,
Якщо у когось вийде недогляд -
Є бригада підкованих хлоп’ят,
Які й мертвих повернуть назад,
Натруть, небажані симптоми знімуть.

Покиньте мстити й ревнувати!
Вбивці - сліпий запал применшіть!
Можна бити, але... не вбивати,
Душити, але... не до смерті.

Гей! Не ставай на цей карниз,
Не затуляйте світла,
І не скачіте зверху вниз,
Знизу догори - повільно.

Слиньки та вішальники, всілякі тлі,
Ми виймемо всіх вас з петлі,
. . .
Ще тепленьких, у спідньому однім!
І від катових мечів
Не впадуть голови нічиї, -
Нема прийому у раю господнім.