Я розігрів плече. Завмерли трибуни,
Як перед виступом артист на сцені.
Ех, що мені суперники - Джонс чи Клуні! -
Рекорд цей буде в мене у кишені.

Заметано, заказано, заколото!
І здається - за ним я полечу,
Та мені не можна - я метальник молота.
Наказано метати - я й мечу.

Ех, шкода - я мечу ікру в Італії!
Я б вдома кинув молот в нікуди,
Далеко так, і навіть може далі,
А краще, хоч би раз - і назавжди!

Я був коваль, кував я на ковадлі,
Тримав свій молот і завжди бажав
Закинути його кудись подалі,
І щоб його ніхто не розшукав!

Я проти поголовної пащеки,
Та мрію, що і року не пройде,
Я кидону його так тоді далеко,
Що доля з шукачем ніколи не знайде.

А зараз, як, певно, всі чекали,
(ось-ось покажуть нам усім балет)
Знову я метнув його ще далі...
Так в чому ж успіху мого секрет?

Кореспонденти показились просто:
- Мені допомогли, - кажу їм я, -
Піднятися по східцях крутих спорту
Мій колектив, мій тренер та сім’я.