Розбіг і поштовх - сором підніматись.
І тирса в роті, наче манка.
На висоті проклятій - 2.12
Мій шлях нагору зупинила планка.

Вам зізнаюсь я, як на духу -
Отаке все спортивне життя,
Лише мить ти одну наверху,
Потім падаєш як в небуття.

Та з’їм плоди заморські - ківі - я,
За хвіст іще посіпаю я славу!
Штовхаються усі, зазвичай, з лівої,
А я штовхаюсь лише - з правої.

Розбіг і поштовх! Падіння свідки
Свистять фанати, як на свіжину.
І тренер запитав: «Ти взявся звідки:
Ти ж, хлопче, стрибаєш у довжину!

М’язи ти розтягнув у паху!
Стрибать з правої - бабський каприз!
Ти не втримався там, наверху,
То ж покотишся стрімко униз!»

І вислухавши слів цих зливу,
Всім пояснив дуже браво я:
«Що вони штовхаються - з лівої,
А я завжди, як бачите - з правої».

Розбіг і поштовх - не дожену канадця,
Сміятись з мене - радісно йому.
Я знову планку збив на 2.12,
І тренер висловився напряму:

Он, бачиш, у десятому ряду -
Чекай від них гарячі батоги,
Якщо одразу надалі я не зійду
З тої правої, звично, своєї ноги.

Краще з’їм я з отрутою страву,
Або щось із собою зроблю я,
Та свою неслухняную правую
Не зміню я на праву лівую.

Трибуни знову почали сміятись.
Той сміх додав іще мені нахрап:
Розбіг і поштовх, зліт... і 2.12.
Тепер для мене пройдений етап.

Хай болить моя травма в паху,
Хай дострибався - до хромоти,
Та, нарешті, я був наверху,
І не стягнуть мене з висоти.

З’їв плоди заморські - ківі - я.
І впіймав за хвіст теж славу я.
Хай усі штовхаються із лівої,
А у мене поштовх - лише з правої.