- Змії, змії, нехай їм, довкола! -
Чолов’яга панічно кричав.
І покликав мангуста малого,
Аби той від гадюк рятував.

І мангусти взялись за роботу,
Не жаліючи себе й рідні.
Працювали вони щосуботи,
Без відгулів і без вихідних.

І в пустелях, горах та пампасах
Був єдиний наказ патрулям -
Не чіпати безпечних до часу,
А отруйних - звести по нулях.

Приготуйтесь - бо буде нам смутно...
Чолов’яга з’явився з майном.
Обладнав він сильці на мангуста,
Обізвавши шкідливим звірком.

Він уранці вернувся з собакою,
І мангуста закинув в мішок.
А мангуст відбивався та плакав,
І кричав: - Я корисний звірок!

Та звірків з переломами, ранами
Все кидали у прірву мішків, -
Очманілих від болю в капканах,
Та від долі, що зрадила їх.

І гадали вони - в чому ж справа,
Чому їх віддають на забій?
І відкрив їм мангуст, дуже старий
Наймудрішу пораду для всіх:

- Кози в Бельгії з’їли капусту,
Горобці - рис в Китаї з полів,
А в Австралії хижі мангусти
Найкорисніших знищили змій.

І це зовсім, здається, не диво:
Як тривога - до Бога, або каюк!
Комусь сподобалось, що ревниво
Ті мангусти нищили гадюк.

Ось за це - нагорода нам буде
Від розумних та хитрих людців.
Без отрути - не можуть ці люди,
А це значить - не можуть без змій.

І знову - «Змії, нехай їм, довкола!» -
Чолов’яга панічно кричав.
І покликав мангуста малого,
Аби той від гадюк рятував...