Ну, й погода! Не виходь із хати,
Мерзота з неба - бог мов без штанів, -
До біса дощ - у мисливців свято:
Прийшла пора стріляти кабанів.

У відра били, гнали у болото,
Витирали спітнілі лоби,
Зневажали лісів позолоту
І вклонялись азарту стрільби.

Єгерів за кровожерність не стусайте,
А з мисливцями носіться на руках, -
Любим м’ясо кабана ми в карбонаті,
І його ж обожнюєм в окороках.

Кабанів не турбувала дума:
Чому і за що, чи у полоні, -
Кабани утікали від шуму
У нетрі болотні й холодні.

 
 
 
 

І неслися рушничні жакани,
Без розбору, б’ючи навздогін, -
Ніби радісно бив в барабани
Бойовий піонерський загін.

Єгерів за кровожерність не стусайте,
А з мисливцями носіться на руках, -
Любим м’ясо кабана ми в карбонаті,
І його ж обожнюєм в окороках.

Гамір, вогнище, тушонка з банок,
Про «Мисливську» також не забули.
Тільки у кущах лежав підранок,
Зачаровано дивився в дуло.

Потім спирт - приголубили гості,
Спав азарт, ніби виграно бій:
Зніс підранку півчерепа постріл -
І рога просурмили відбій.

Єгерів за кровожерність не стусайте,
А з мисливцями носіться на руках, -
Любим м’ясо кабана ми в карбонаті,
І його ж обожнюєм в окороках.

Говорили вони про охоту,
Повертали тушу на вертелах:
«Знудьгувались ми, певно, по фронту, -
По атаках, та ще по смертях».

Ніби знову в бою, у піхоті,
Ніби знову в атаку, в штики,
А це душу відводять в охоті
Уцілілі фронтовики...

Єгерів за кровожерність не стусайте,
А з мисливцями носіться на руках, -
Любим м’ясо кабана ми в карбонаті,
І його ж обожнюєм в окороках.