Я помру, звісно, -
всі ми колись і завжди помираєм.
На дурняк ще поїжджу,
доки в спину ударять ножем, -
Всіх убитих жаліють,
відспівують, балують раєм.
Не скажу за живих,
а небіжчиків ми бережем.

В грязь ударюсь обличчям,
і схилюся красиво набік,
І душа полетить
вже на крадених шкапах в галоп.
Ось і справи з кінцем, -
в райських кущах спробую яблук.
Звернусь до Апостола -
щоб на землю пустив, остолоп.

Цур мене!
То мара, чи карга виглядає з болота?
Пустир без життя,
суцільне ніщо - без прав, без країв,
Серед цього «нічого»
якісь металеві ворота,
Та етап-богатир -
тисяч п’ять - на колінах сидів.

Заірже корінний, -
я скажу йому ласкаве слово,
І реп’ях заберу із волосся,
заплету йому гриву.
А Апостол Петро,
придивлявся чомусь до засуву,
Не зумів відчинити,
заховавши вериги.

Цей великий етап
не промовив плачу ані стону,
На карачки, одначе,
з занімілих колін пересів.
Он - собачі сліди.
Та не рай же це зовсім, а зона!
Все вернулось на круг,
і Розп’ятий над ним же висів.

Ми дивились на це -
дійсно, зона всім зонам!
Хлібний дух із воріт -
так вірніше, ніж руки в’язати.
Я поки що вцілів,
але наковтався озону,
Красоти повен рот,
але чути самі лише мати.

Засукав рукава,
промайнули дві тіні зелені.
Чую викрик: «Бий в рейку!»
Махнули крилами бичі.
Там малина, братва, -
нас зустрінуть малинові дзвони!
Ні, це дзвонять ключі -
це до нас добирали ключі.

На ослоні я здох,
у бабусь на руках захудалих,
Не прижатий до Діви
синочок, а холоп до стіни.
В дивних райських садах
не злічити морожених яблук,
Але їх охоронці стріляють,
не промах вони.

Херувими кружляють,
і ангел викрикує слово!
Хай пробачить Христос -
я зриваю плоди льодяні.
Як я пострілу радий -
на Землю дістануся знову,
Всім я яблук приніс,
своїм тілом зігрівши плоди.

Я повторно помру -
 якщо треба, ми всі помираєм.
Все вдалось, Боже мій,
я не сам - куля в серці уже.
Повелось так у світі -
всіх застрелених балують раєм.
Ну, а звідти Землею -
береженого Бог береже.

В грязь ударюсь обличчям,
і схилюся красиво набік.
Коні просять вівса,
але час, вже зозуля кувала.
Уздовж урвища, з пугою,
над прірвою, пазуху яблук
Я принесу тобі -
ти мене навіть з раю чекала.