Нема мене, покинув я Росію!
Мої дівчата ходять у соплях.
І нині я сім’я своє сію
На Єлисейських на чужих полях.

Бовкнув хтось у трамваї на Пресні:
«Нема його, в розхід він вийшов!
Отож, нехай свої чужії пісні
Він про палац Версальський - пише».

Чую поруч міняються чутками:
«Та не той, той поїхав, запитай...»
«Ах, не той?!» - і штовхаються ліктями,
Сідають у таксі чи у трамвай.

А з яким сидів у Магадані
Старий друг, що колись воював, -
Каже, що той пише: «Ваня,
Я в Парижі, до мене давай!»

Я потому ніби схаменувся,
Просився назад, на коліна ставав...
Маячня! Назад не повернуся,
А тому, що я й не від’їжджав!

Хто повірив - чекайте дарунок,
З хепі-ендом старого кіно
Забирай Тріумфальну арку,
Налітай на заводи Рено!

Я сміюсь, помираю від сміху,
Не подам «патріотам» і виду:
Не хвилюйтеся, я не від’їхав.
Не чекайте - я не поїду.