Я від справ відійшов, із такої добрячої справи,
Нічого не взяв, відвалив, мати в чом народила, -
Не тому, що кортіло мені, бо часи прийшли браві;
З-за гірського хребта інші справи звалились щосили.

Ми пізнаєм життя із книжок різних,
А істини передаються усно:
«Нема пророків у своїй Вітчизні», -
В країнах інших їх також - не густо.

 
 
 
 

 
 
 
 

Розтягнули мене, та щасливий, що левову долю
Одержали ті, кому б все я віддав на біду.
По паркету слизькому іду, каблуки каніфолю,
Піднімаюсь драбиною і на горище іду.

Пророків днем з вогнем не знайдеш, звісно, -
Пішли і Магомет, і Заратустра.
Нема пророків у своїй Вітчизні, -
В країнах інших їх також - не густо.

Хай говорять внизу - від добра, або зла, я не знаю:
Добре, що відійшов - так краще комусь із людей, -
Павутиння з ікон у кутку обережно знімаю,
Поспішаю - тому, що в дорогу лаштують коней.

Відкрився лик - я знову відзначаю тризну,
І знову чую давню істину стоусту:
«Нема пророків у своїй Вітчизні», -
В країнах інших їх також - не густо.

Я влітаю в сідло, з конем моє тіло зливається, -
Кінь готовий долати важкі та незлічені милі.
Я від справ відійшов, із такої добрячої справи:
З-за гірського хребта інші справи звалились щосили.

Скачу, а під конем колосся різне
Повторює слова із сухим хрустом:
«Нема пророків у своїй Вітчизні», -
В країнах інших їх також - не густо.