варіації на циганські теми
Дибав я з носка на п’ятку повсякденно.
Відчуваю - дихаю й добрішаю.
Журба - нудьга зміїна, нудьга зелена,
Сісти умудрилася мені на шию.

Не бажав її знати, змінював столи,
А вона шепоче: «Тебе чекала я...»
Що тепер? Куди, навіщо і коли?
З нею сам зв’язався раптом без бажання.

Одному іти - але ж не в парі, на бігу.
Сам - один собі суддя, господар і святий.
Сам я впрягся замість корінного під дугу,
Виглядом простий, а нутром - підступний, злий.

Наклепів не звожу, мов отой шкідливий кліщ,
Сам у себе впився, інших болячок опріч,
Сам себе катую я і сам себе хлищу,
Отже - явних, гострих не існує протиріч.

Доля, обдаруй! Чи за гроші отовар!
Данину тобі платитиму до гроба!
Журба моя, нудьга моя - сухотна твар, -
То чому ж така живуча ця хвороба?

Свій голос зранку не подасть, як не катуй,
А вночі - зі мною в постіль швидко слизне.
З кимось іншим - ніч одну переночуй!
Гадом буду, я тебе не приревную.