Спочатку було слово туги та зажури.
У муках творчості творилася земля.
Від суші острови, немов куски від шкури,
Свій хід у морі зупиняли віддаля.

Без цілі й прапора, блукаючи по світу,
Через історії епохи та віки,
Ці острови змінювали вид щомиті,
Та берегли природу й дух материків.

Спочатку було слово - скінчилися слова.
Землю цю матроси дружньо заселяли.
І кинулись по східцях вони на острова,
Назвавши, для простоти, їх - кораблями.

Та цупко їх тримає берег - мертва хватка,
І острови повернуться - чекай дзвінка:
Бо там панують ще міцні морські порядки,
В яких живуть закони й честь материка.

Тож хай всі академіки вибачать мені
Вільну трактовку наукових теорій.
Та якщо спочатку було слово на землі -
Цим словом, напевно, було слово - «море».