Угледів плід хтось, той ще не достиг,
За стовбур потрусив - він впав.
Пісню я заспівати не встиг,
Що голоса мав - не дізнався.

Знову з долею може нелад,
Або з випадком прикрого зла,
А струна, що туга, вже на лад
З непомітним надривом лягла.

Почав несміло з ноти «до»,
Але не доспівав, не до...

Не дозвучав його акорд
Й не надихнув нікого.
Собака вила, а єнот
Сміявся в річці з того.

Кумедно, правда, - чи смішно
Він жартував - та мало слів,
Не дорозпробував вино,
І навіть недопригубив.

І допоки він заводив спір,
Невпевнено, занадто мирно,
Наче краплі поту з його пір,
Точилася душа із шкіри.

Розпочавши дуель до пори,
Ледве-ледве бар’єр встановив.
Тільки-но розібрався у грі,
Ще рахунок суддя не відкрив.

Бажав він знати від і до,
Та не доїхав він, не до...

Ні до здогадки, ні до дна,
Не докопався до глибин,
І ту, яка лише одна,
Недокохав, недолюбив!

Кумедно, правда? Не смішно,
Що він спішив - недоспішив?
Залишилось недорозв’язано
Все те, що він недорішив.

Жодним словом я не брешу.
Краще в слова не було слуги,
Вірші він писав їй на снігу, -
Та розтануть весною снігй.

А тоді іще був снігопад
І свобода писать на снігу.
То ж великі сніжинки та град
Він губами хапав на бігу.

Але в сріблястому ландо
До неї не доїхав, не до...

І не добіг бігун-нахабець,
Не долетів, не доскакав,
Зірковий знак його - Тілець -
Стожар холодний шлях забрав.

Кумедно, правда? Не смішно, -
Коли секунд не вистачає, -
Того не вистача давно -
Яке минуле поглинає.

Чи кумедно? З анекдотів
Смішно вам і мені смішно.
Кінь на скаку і птах на зльоті, -
Чи є в цьому чиясь провина?