Замовлена погода нам удачею самою,
Під кілем футами - ми не розбещені.
Небо поріднилось з морем синявою -
Дві синяви на горизонті схрещені.

А чи не є морський, завжди безмежний простір
Зблизька до гір в шаленості, часом покірності?!
Бо сиві гриви хвиль такі ж, як сніг на піках гір,
Й провалля межи них - ті ж дикі прірви.

Не знає служба всім стихіям - суєти!
Між полюсами завждй меридіан.
Благословенні вічнії хребти,
Благословен великий океан.

Нам великий вйпадок - мов брат, талан - сестра.
Хоча, на всяк випадок, ми схвильовані.
На суші побажали нам: «Ні пуху, ні пера!»
До нас сузір’я - благорозташовані.

Ми всі - дозорні, починали все з азів,
Якщо ж траплялось в когось невезіння -
Міняли курс і йшли на SOS, як в горах на призов,
На допомогу, сходженню - на зміну.

Не знає служба всім стихіям - суєти!
Між полюсами завждй меридіан.
Благословенні вічнії хребти,
Благословен великий океан.

Ми порахуєм втрати, коли мине гроза,
Не сивиною - сіллю убілені.
І океанська, велика і скупа сльоза
Нам обличчя вмиє - горді і натхненні.

Ми - на вершині. Клотики злетіли в небеса.
З гори на землю - лише на миттєвість.
Маршрут скінчився, знов піднімаєм паруса
І сходження почнем нове - життєве.

Не знає служба всім стихіям - суєти!
Між полюсами завжди меридіан.
Благословенні вічнії хребти,
Благословен великий океан.