Всі роки і століття, епохи підряд
До тепла прагне все від місць оцих зимних.
Так чому ж це на північ птахи ці летять,
Якщо летіти належить на південь?

Ця слава їм не потрібна картинна.
Ось скінчиться під крилами лід,
І знайдуть вони всі щастя пташине
В нагороду за мужній політ.

Чому ж нам не спалося, чому нам не жилось?
Що нам вибрало шлях по колючій стерні?
Милуватися сяйвом не всім довелось:
Таке рідко трапляється - сяйва в ціні!

Тиша. Лише чайок політ - тут і там.
Їх годуєм обманкою з рук.
За цю німоту нагородою нам
Неодмінно вже прийде звук.

Здавен усім нам сняться лише білі сни,
Всіх кольорів відтінки хуги замели.
Засліплені вже ми від тої білизни,
Однак - прозріємо від чорної землі.

Наше горло мовчанням скурочене,
Наша слабкість притулок знайде.
І нагородою за відчаї ночі -
Буде вічний полярний день.

Північ, воля, надія - країна без меж,
Сніг без грязі, мов довге життя без брехні.
Вороння нам не виклює очі уже,
Тут немає ворон - лише чайки одні.

Хто не вірить у нікчемні пророцтва,
В сніг не ляже, таких не знайшлось,
Нагородою - за біле самотство, -
Ще повинен зустрітися хтось.