Бій цей забути не зможу віки -
Смерть по нас била влучно, -
Й падали з неба на землю зірки,
Мов дощ безгучний.

Знову он впала - і я загадав:
Вийти живим із бою, -
З зіркою так я життя пов’язав,
З трохи дурною.

Я на біді вже поставив був хрест:
Лиха, мовляв, лиш на денці, -
Але очманіло упала з небес
Зірка під серце.

«Взяти висотку!» - команда була.
«Битися хоч до скону!..»
Он покотилась ще зірка одна -
Вам на погони.

В небі зірок цих - як риби в воді, -
Вистачить із лихвою.
Як би не до смерті, був би тоді
Теж я - Героєм.

Я б оту Зірку сину віддав:
Згадуй, будь ласка...
Зірка згоряє в пожежах заграв -
Нікуди впасти.