Сьогодні не чутно биття у сердець -
Воно для алей та альтанок.
Я падаю, грудьми вхопивши свинець
Та й думаючи наостанок:

«Тепер мені не повернутись,
Та слідом хтось іде живий».
Ми ще не встигли озирнутись -
А вже сини уходять в бій!

От вирішив хтось: після нас - хоч потоп,
Як в прірву крокує з окопу.
А я через те свій покинув окоп,
Щоб ввік не було би потопу.

От очі мають вже зімкнутись,
Я обшир обійму земний.
Ми ще не встигли озирнутись -
А вже сини уходять в бій!

Хто змінить мене, хто прикриє цей край?
Займеться хто бісовим мостом?
І я загадав - це отой буде хай,
Зодягнутий геть не за зростом.

Я маю час ще посміхнутись,
Я бачив, хто наступник мій.
Ми ще не встигли озирнутись -
А вже сини уходять в бій!

Між вибухів зникло биття у сердець,
Моє ж - б’ється комусь на спадок,
Бо все ж цей кінець мій - то ще не кінець:
Кінець - то завжди чийсь початок.

От очі мають вже зімкнутись,
Я обшир обійму земний.
Ми ще не встигли озирнутись -
А вже сини уходять в бій!