На судні бунт, чайки ширяють в небі!
На реї вчора шибеників двох
Через дублони здрючили, - та треба
Було би - щонайменше чотирьох.

Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила!
Нам кожний корабель є ворог - так!
Удача - міф! Та його ми створили
Самі, наш чорний викинувши стяг!

Котилась груда кораблем до баку,
Гульня і честь забуті навкруги, -
І, виючи, мабуть, із переляку,
Вони ножиськи витягли довгі.

Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила!
Нам кожний корабель є ворог - так!
Удача - міф! Та його ми створили
Самі, наш чорний викинувши стяг!

Ось двійко з них вже капітана побіч:
Його дістати - й не страшний їм чорт!
Та капітан усю вчорашню здобич
При всій команді викинув за борт.

Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила!
Нам кожний корабель є ворог - так!
Удача - міф! Та його ми створили
Самі, наш чорний викинувши стяг!

І хвиля враз надгробком, що десь чахне,
Все змила, з горла скинута рука...
Тож кидайте за борт, що кров’ю пахне,
Повірте, що ціна мала така.

Ловіть вітри, здійнявши всі вітрила!
Нам кожний корабель є ворог - так!
Удача - тут, цю віру ми створили
Самі, наш чорний викинувши стяг!