Євпаторійському десанту
За спинами в нас залишились падіння і втрати, -
Ну хоч невидимий, ну хоч би малесенький зліт!
Так хочеться вірити, що наші чорні бушлати
Мені все ж дозволять сьогодні побачити схід.

Сьогодні при людях сказали: «Помріть, мов герої!»
Гаразд, ми побачимо ще, чи таким буде звіт...
Я тільки подумав, в диму від цигарки чужої:
Хай - хто на що здатний, я ж маю - побачити схід.

До рот особливих - в саперів осібна пошана.
З ножем не стрибайте на спину мою з-за гілок, -
Даремно - хай горло моє крає різана рана,
Сьогодні побачу я схід за останній хоч крок!

Пройшлись по тилах, ворогів не торкаючи сонних, -
Коли я помітив, лиш ми прокусили прохід:
От ще нетямущий, зелений та вже чуйний сонях
Повернув верхівку тихесенько дуже на схід.

За спиною в нас на пів сьому залишились - знаю -
Не лише падіння та втрати, а й - зльоти та схід.
Два голих дроти зубами гризу й зачищаю.
Я сходу не бачив, та певен: він лине у світ!

Вертає додому на нас рівно зменшена рота.
Та є важливіше - підірваних брам краєвид.
І ще я все ж вірю, що наша незграбна робота
Дарує можливість без мита вам стрінути схід!