І чому все не так? Адже - все як завжди:
Голубі небеса - над рікою,
Гай той самий і плюскіт той самий води...
Тільки - він не повернувся з бою.

Зараз не зрозуміти, правий хто був з нас
В суперечках палких між собою.
Стало не вистачати його лиш в той час,
Коли він не повернувся з бою.

Недоладно співав, як не треба - мовчав,
Розмовляв не про те він зі мною,
Спати він не давав, зі світанням вставав, -
Ну, а вчора не вернувся з бою.

Те, що порожньо круг, - плюнь та ще й розітри:
Бо ж помітив я - нас було двоє...
І для мене - багаття задули вітри,
Коли він не повернувся з бою.

Нині вирвалась, наче з полону, весна.
Помилково окликнув його я:
«Покурити залиш!» - в вуха - тиша німа...
Вчора він не повернувся з бою.

Наші мертві всіх нас не полишать в біді,
І полеглі - немов чатові є...
Відбивається небо в гаю, як в воді, -
І дерева навкруг голубіють.

Місця нам у землянці було й на землі,
Линув час для обох нас - луною...
Все тепер - одному, - та здається мені -
Що це я не повернувся з бою.