Жив і я, і мати, й батя
На Арбаті - тут би так! -
А тепер я в медсанбаті -
Весь на ліжку у бинтах...

Що нам слава, що нам Клава -
Медсестра - і даль в вікні!...
Помер мій сусіда справа,
Той, що зліва, поки ні.

І от якось просто в вухо,
Той що зліва, край вікна,
Мовить раптом: «Хлопче, слухай,
В тебе-то ноги нема».

Як же так? Що це за тема? -
Він, мабуть, пожартував!
«Ми лиш пальці відітнемо» -
Лікар так мені казав.

Та сусіда зліва басом
Все сміявся, жартував,
Навіть якщо марив часом -
Все про ногу щось казав.

Віщував: мовляв, не встану,
Щоб дружину віднайти!..
Ой, товаришу, поглянув
Збоку би на себе ти!

Якби був я не калічний
І зсувався з ліжку вниз -
Я б тому, що зліва кличе,
Просто глотку перегриз!

Все благав сестричку Клаву
Показати, чим я став...
Ожив би сусіда справа, -
Він би правду всю сказав!..