Важко ступінь вночі залунала набатними дзвонами, -
Тобто, скоро і нам - йти до них та й прощатись без слів.
Несходимі стежки вже потоптані конями, конями,
Тими, що невідомо куди мчать своїх сідоків.

Іншим час є для нас і лихим, але щастя шукаємо!
Й навздогін ми за ним летимо, вставши в сідлах сторчма.
Тільки от в цій гонитві ми друзів потроху втрачаємо,
В чвалу і не помітивши - поряд вже друзів нема.

Станемо плутати ми пожежі з вогнями закличними,
Нам зловісним здаватиметься навіть рип чоботів.
Про війну будуть ігри дитячі із назвами звичними
І на наших людей поділятимемо й ворогів.

А як відгуркотить все, як відгаласують всі братчики,
І скакати під нами заморяться тіні коняк,
І як змінять всі наші дівчатка шинелі на платтячка,
Не простити б тоді, не забути б усього ніяк!..