Від кордону ми Землю крутили назад -
Як зазнали навали, -
Але світ навпаки закрутив наш комбат,
Відштовхнувшися аж від Уралу.

Наказали нам в наступ нарешті піти,
Відбирати все знову, та й годі, -
Та ми бачили, як сонце йшло навпаки,
Аби зникнути ледь не на сході.

Ми крокуємо важко ланами,
Роздушивши пахучий квітник, -
Ми штовхаємо Землю ногами -
В іншій бік, в іншій бік!

Вітер східний накидав гілок на лани,
К ним притиснув отару.
Вісь земну та й без важелю зсунули ми,
Геть змінивши весь напрям удару.

Не лякайтесь, як захід не там днесь горить, -
Судний день - це казки для старшини, -
Просто крутять планету як їм закортить
Змінні роти на марші невпинно.

Повземо ми, брудні та нечемні,
В куп’я стиснувши цей материк,
І колінням штовхаємо Землю -
В іншій бік, в іншій бік!

Не знайти тут, шукайте з останніх хоч сил,
Тих, що руки підняли.
Для живих є відчутною користь від тіл:
Прикриттям стають ті, що вже впали.

Де цей дурник-свинець нас позбавить турбот,
Чи в упор, а чи з тилу заверне?
Хтось попереду там навалився на дот -
І Земля на мить раптом завмерла.

Я ступні ззаду лишив без суму,
До жалоби ж бо просто не звик, -
Я земну кулю ліктями суну -
В іншій бік, в іншій бік!

Хтось здійнявся, окопу покинувши схрон,
Серце кулю схопило, -
Та на захід, на захід повзе батальйон,
Аби сонце на сході сходило.

Черевом - по багну, сморід точиться де,
Та уваги не вартий цей захід.
Нині по небу сонце нормально іде,
Через те, що ми рвемось на захід.

Кожен з нас, не рахуючи рани, -
І обпікши росою язик,
Землю тягне за трави зубами -
На свій бік! В іншій бік!