Білий вальс

Який був бал! Напруга руху, звуку, нервів! У пар пульс бився на три такти замість двох. Та ще й запрошували дами кавалерів На традиційний білий вальс - і в парі стигнув пульс в обох. Хоча й до танців талану не мав, Її давно ти запросити хтів одну, - Та вічно треба поробити безліч справ - На допомогу поспішати й на війну. І от реальнішою стаючи ураз, Та, до якої підійти ти намагався, Іде запрошувати лиш тебе на вальс, - І стукотить у скронях кров у ритмі вальсу. На цьому балу ти є зовні спокійний, Лиш тінь за тобою була ненадійна - Тремтіла, ламалась, металась вона поміж світла свічок. Тримаючи, а чи цей світ кружляючи, Провести міг би ти її по лезу уночі, - Шукай же від серця ключі, Ще нічий лиш за крок!

Як пісні без душі - вилітає із вуст білий звук. Як ритмічні рядки є без рими, на них кажуть всі: білий вірш. Як веселок усіх кольори скласти знов - буде білим весь світ. Як всі зіллються вальси у світі в один - буде вальс, білий вальс.

Був білий вальс - дитинства згусли акварелі І блякнув світ юнацьких забавок та втіх, - Адже запрошували дами кавалерів - Не тому що, не тому, що відваги не було у тих. У дам званні хтось має в танці безліч прав, І кружить голови нам вальс, як в давнину. Партнерам треба ж поробити безліч справ - На допомогу поспішати й на війну. Біліший снігу, вальсе, ти кружляй вбрання, Щоб снігопад увік цей не урвався! Вона прийшла, щоб запросити на життя, - Й ти білий був - блідіший стін, біліший вальсу. На цьому балу ти є зовні спокійний, Лиш тінь за тобою була ненадійна - Тремтіла, ламалась, металась вона поміж світла свічок. Тримаючи, а чи цей світ кружляючи, Провести міг би ти її по лезу уночі, - Шукай же від серця ключі, Ще нічий лиш за крок!

Будь де - в ліцеї чи в Будинку офіцерів, В палацу залі, в школі - всюди на Русі, - Завжди запрошували дами кавалерів На білий вальс, і світ білішав навіть в ночі навісні. Не озираючись на спалені свічки, Через мовчання, тишу, темряву кінця На допомогу поспішали нам жінки, - Бо їхня бальна зала є країна вся. Куди б не кинуло тебе, де б ти не щез, - Згадаєш білу залу цю - і посміхнешся. Тебе чекатимуть - і з моря, і з небес - Чекатимуть на білий вальс, як повернешся. На цьому балу ти є зовні спокійний, Лиш тінь за тобою була ненадійна - Тремтіла, ламалась, металась вона поміж світла свічок. Тримаючи, а чи цей світ кружляючи, Провести міг би ти її по лезу уночі, - Шукай же від серця ключі, Ще нічий лиш за крок!