На братських могилах не ставлять хрестів,
І вдови на них не ридають, -
До них хтось букети несе з квітників,
І Вічний вогонь їх вітає.

Тут сторчки вставала поверхня земна,
А нині - гранітні лиш плити.
І доль персональних тут зовсім нема -
Всі долі в єдину геть злиті.

Ти бачиш - у Вічному полум’ї танк,
Такі, що горять, руські хати,
Такі, що горять і Смоленськ, і рейхстаг,
У полум’ї серце солдата.

У братських могил сліз немає для вдів -
Міцніших сюди зве дорога,
На братських могилах не ставлять хрестів...
Але хіба легше від цього?!