Марині
Тут птахи ховають тривожний свій спів
Між гілок ялинок тремтливих.
Живеш серед диких чарівних лісів,
З яких утекти неможливо.

Хай черемуха біла й ліловий бузок
Опадуть до останньої гілки -
Все одно заберу тебе з твоїх казок
До палацу, де грають сопілки!

Твій світ чаклунами на безліч років
Від мене і світла закритий,
І думаєш ти, що ніхто б не зумів
Бодай щось подібне створити.

Хай ранкова роса десь пропала давно,
А хмаринки ридають, мов з горя -
Я тебе з цих лісів відвезу все одно
В жовтий замок край синього моря!

Недовго лишилось до того часу,
Коли ти даси знак таємний,
І вже на руках я тебе понесу
Туди, де шукати даремно...

Хоч би красти тебе довелось - чом би й ні?!
Чи ж дарма я доклав стільки сили?
То ж погодься принаймі на рай в курені,
Якщо в замку нам місць не лишили!