Протопи мені лазню по-білому -
Я од білого світу одвик.
Учадію, й мені очманілому
Пара душна розв’яже язик.

Протопи мені лазню, молодонько,
Розпечу я себе, розпалю,
Прихистившись на приполок знишенька,
Сумнів я у собі причавлю.

Розімлію нехай до неґречності,
Ківш холодний замиє сліди,
І наколка часів «культу лічності»
Засиніє на лівій груди.

Протопи мені лазню по-білому -
Я од білого світу одвик.
Учадію, й мені очманілому
Пара душна розв’яже язик.

Силу лісу та віри повалено,
Доста звідано лиха й трас.
А на лівій груди - профіль Сталіна,
А на правій - Маринка анфас

Та й за віру мою самозречену
Богував я довгенько в раю.
Проміняв на недолю, приречений,
Я нечувану дурість свою.

Протопи мені лазню по-білому -
Я од білого світу одвик.
Учадію, й мені очманілому
Пара душна розв’яже язик.

Спогадаю, як вдосвіта раненько
Лиш до брата гукнув - «Підсоби!»
І мене ловкі два охоронники
Повезли зі Сибіру в Сибір.

На прогної, в кар’єрі одкопанім,
Сирець змивши сльозою з лиця,
Аж на серце кололи ми профілі -
Нехай чує, як рвуться серця.

Протопи мені лазню по-білому -
Я од білого світу одвик.
Учадію, й мені очманілому
Пара душна розв’яже язик.

Продира оповідка печальная,
Пара думку жене од ума.
Я з туману холодного давнього
Поринаю в гарячий туман.

Стукотить мені думка під тім’ячком:
Вийшло - я його марно носив.
І стьобаю березовим віничком
Спадок давній похмурих часів.

Протопи мені лазню по-білому -
Я од білого світу одвик.
Учадію, й мені очманілому
Пара душна розв’яже язик.