Що є сил, я лечу у пориві,
Але знов, як учора, на жаль
Направляють озброєні звіри
В наші груди безжалісну сталь.

Десь ліворуч я чую гвинтівки -
Там мисливці вбивають вовків,
І мій шлях закривають уривки
Кров’ю вимазаних прапорців.

Йде полювання на вовків, йде полювання
На сірих хижаків - щенят і вже старих.
Лиш суки гавкають у нашу мить останню
І брижить у очах від клятих прапорців.

Від нас правила знов приховають
(вони роблять таке кожен раз).
Вільний шлях прапорці закривають,
І мисливці стріляють у нас.

Вовк не може порушить традицій -
Ще в дитинстві, малих цуценят
Нас навчила матуся-вовчиця:
Аніж вирватись, легше вмирать...

Йде полювання на вовків, йде полювання
На сірих хижаків - щенят і вже старих.
Лиш суки гавкають у нашу мить останню
І брижить у очах від клятих прапорців.

Ну, чому нам не можна втікати?
Ми ж сильніші і швидші за всіх...
Прапорці на шмаття розідрати
Й взагалі не зважати на них...

Десь завила від радості сука
(Там, де брат мій підстрелений впав),
А мисливець на мене, падлюка,
Подивився й гвинтівку підняв...

Йде полювання на вовків, йде полювання
На сірих хижаків - щенят і вже старих.
Лиш суки гавкають у нашу мить останню
І брижить у очах від клятих прапорців.

Та пішли ті традиції к бісу,
Я зробив все, що тільки я міг:
Прапорці перескочив, й по лісу
Я утік, здивувавши усіх.

Що є сил у пориві лечу я
(Я й самого себе здивував),
І позаду я радісно чую,
Як розгублено хтось закричав.

Йде полювання на вовків, йде полювання
На сірих хижаків - щенят і вже старих.
Лиш суки гавкають у нашу мить останню
І брижить у очах від клятих прапорців.