Хто сказав: все згоріло дотла,
Бiльше в землю насіння не вкласти?
Хто сказав, що земля померла?
Ні, вона зачаїлась до часу.

Материнства не взяти в землі,
Не відняти, як хвилi у моря.
Вірить хтось, що спалили її? -
Ні, вона почорніла від горя.

Як розрiзи, траншеї лягли,
I воронки, немов рани зяють.
І оголені нерви землі
Неземнi цi страждання приймають.

Вона винесе все, зачекай.
Не записуйте землю в каліки.
Хто сказав, що земля не співа,
Що замовкла вiд болю навіки?

Ні, дзвенить вона, наче весна, -
Зо всіх ран розриваючи стужу,
Бо земля - наша спільна душа.
Не споганити чоботом душу.

Вірить хтось, що спалили її? -
Ні, вона зачаїлась до часу.