І чому все не так? Ніби все, як завжди:
Небо теж простягнулось габою
ліс той самий, повітря, краплини води...
Тільки він не вернувся із бою.

Хто правий був із нас - я не знаю, здаюсь,
нас мирили цілою юрбою.
Тільки зараз його так бракує чомусь,
коли він не вернувся із бою.

Він так часто не в такт і без слуху співав,
недоречно мовчав із журбою,
сну мені не давав, вранці з сонцем вставав, -
вчора лиш не вернувся із бою.

Стало порожньо, - вже я про це промовчу,
а недавно ще - нас було двоє.
Мені ж нібито вітром задуло свічу,
коли він не вернувся із бою.

Нині вирвалась наче з полону весна;
помилково гукнулося мною:
«Друже, дай допалю...» Тільки - тиша міцна,
вчора він не вернувся із бою.

Наші хлопці нас не полишать в біді,
і полеглі - стоять вартовими.
Віддзеркалилось небо в землі, як в воді,
і стежками лягло лісовими.

Нам із ним - бліндажі не були затісні,
час ділили ми з ним обидвоє...
Все тепер для одного; здається мені,
що це я не вернувся із бою.