Тут лапи ялинок тремтять в висоті,
пташки щебечуть з тривогою.
Живеш в зачарованому дикому лісі,
звідкіля піти неможливо.

Нехай черемха сохне білизною на вітрі,
нехай дощем пада сирінь,
все одно я тебе звідтіля викраду
в світлу пору, коли чари не діють.

Твій світ чаклунами на тисячі років
закритий від мене і від світла,
і впевнена ти, що краще нема,
ніж ліс зачарований мертвий.

І нехай на листі не буде вранці роси,
нехай місяць б’ється з небом похмурим -
все одно я тебе звідтіля викраду
в палац з видом на море.